?

Log in

25 августа 2012 года в рамках проекта "Живая История: поколения соединяет память" состоялась уже шестая по счету экскурсия по Херсону. На этот раз в роли экскурсовода выступила Жирнова Тамара Георгиевна – участник войны, человек, который активно принимает участие в культурной жизни города уже около 50 лет.

IMG_3822IMG_3820

Вектором исторического маршрута был выбран Ленинский парк и ККЗ «Юбилейный».

В начале экскурсии Тамара Георгиевна поделилась историей своего знакомства с нашим городом. Еще в далеком 1944 году шестнадцатилетняя жительница юга Урала получила  распределение от военкомата и отправилась в Херсон. На тот момент город уже месяц как был освобожден, поэтому люди массово возвращались в город. Всё быстрыми темпами восстанавливалось и возрождалось к жизни. По воспоминаниям Тамары Георгиевны, уже в 1946 году город тяжело было узнать. «Военные раны» потихоньку заживали.

Приведем несколько интересных фактов. В те годы в Херсоне пребывали военнопленные, которые жили в бараках на отдельном поселке, который находился в районе теперешнего аграрного университета. Занимались они разными ремеслами, организовали швейную мастерскую, наладили производство деревянной мебели. В целом уровень самоорганизации поселка был насколько высокий, что их даже не охраняли.  После войны в бараках военнопленных селилось местное население. Возвращаться на родину пленные начали в 1945-1946 годах.

Обстановка в Херсоне была напряженной. Тамара Георгиевна рассказала, что в 1946-1947 годах в городе орудовала банда «Черная кошка», которая занималась грабежом местного населения.  Логово банды базировалось в доме Скарлатова напротив Коминтерна.

В памяти сразу всплывает фильм «Место встречи изменить нельзя», в котором главные герои боролись с аналогичной таинственной и неуловимой группировкой преступников. Также как и в фильме, банду удалось ликвидировать. В своё время была идея снять продолжение фильма о приключениях Глеба Жеглова, кто знает, может на этот раз главными героями станут прототипы херсонской банды.

IMG_3827IMG_3823

Слушая интересные истории необычного гида, участники экскурсии подошли к одному из главных объектов их встречи – парку Ленинского комсомола.

al90_12Парк создали в конце 50-х годов. Точной даты Тамара Георгиевны не могла вспомнить, так как в то время жила в Одессе, а вернулась только в 1958 году.


Херсонская молодежь любила проводить свое свободное время в парке. На танцевальной площадке собирались молодые люди, в Доме офицеров - уже немного постарше. Кстати, в те годы также очень популярным местом для прогулки херсонцы считали улицу Суворова, впрочем, как и сейчас. Тогда улица условно делилась на две части: на одной прогуливались семейные пары с детьми, а на другой незамужние девушки и парни. Таким образом, одинокие люди могли познакомиться.

В 1970 году в парке Ленинского комсомола появилось Лебединое озеро. Над озером был деревянный мостик, в центре него работал фонтан с подсветкой, а вокруг плавали лебеди. Чудо-место было одним из любимейших мест для отдыха херсонцев. Закрытие озера было связано с тем, что подземные воды стали затапливать «Юбилейный» и Екатерининский собор. Исправить сложившуюся ситуацию можно только лишь глобальной реконструкцией дна озера. Перекрыли воду еще в 1983 году.

ot78_18Вторым объектом экскурсии был киноконцертный зал «Юбилейный». Об этой достопримечательности Херсона Тамара Георгиевна могла рассказывать часами, так как проработала в его стенах  15 лет с первого дня основания. Зачислили ее с 1 января 1970 года на должность заместителя директора. На тот момент еще шли строительные работы. Крыша была не достроена. Кстати, ее в то время называли «немецкой фуражкой», которую она очень напоминает. Кинотеатр «Юбилейный» был построен по уникальному архитектурному проекту для проведения презентаций, кинопремьер, фестивалей. На тот момент в Херсоне уже работали такие кинотеатры как: «Искра», «Авангард», «Спутник». Новый зал сразу покорил херсонцев, ведь в него вмещалось около 1600 зрителей. Кроме показов кино в нем проводили концерты. С особым размахом они начались после того, как помещение херсонской филармонии сгорело. Филармония начала арендовать зал, поэтому все масштабные концерты с того времени проходили только в «Юбилейном». В нем выступали самые знаменитые артисты СССР: Лещенко, Зыкина, Шульженко, Клавич и многие другие.

Много чего хорошего было вспомнить Татьяне Георгиевне, которая своими глазами видела как строился наш город, как развивался. Да и сама она, безусловно, является частичкой Херсона. Когда-то свой след в истории города оставит молодежь, которая собралась в этот день для того, чтобы наладить диалог… диалог между целым поколением… И как же хочется этой чудесной женщине Татьяне Георгиевне, которая не смотря ни на что всегда продолжала любить свой город, чтобы молодое поколение и дальше передавало эту любовь уже своим детям: «Любите Родину! Любите нас – стариков. Ведь когда-то мы за Вас отдавали свою жизнь!».
IMG_3851

Янина Лебедева

Этими выходными мне удалось посетить необычный семинар. «За здоровый образ жизни» именно так звучала тема семинара. Преподавателем выступили активисты клуба «За здоровый образ жизни», а студентами жители Херсона и других городов, которых объединило желание узнать, что такое быть здоровым и как этого достичь.

Прежде чем преступить к программе самого семинара, нужно рассказать о клубе и его основных задачах. Президентом и идейным вдохновителем клуба является херсонский травник Николай Борисенко. Рядом с ним его вторая половина Мария - вечно неунывающая, позитивная и ну очень приятная женщина. Целью клуба «За здоровый образ жизни» является предложение путей и способов решения вопроса, как можно дольше оставаться здоровым и счастливым. Для участников клуба проводятся семинары, лекции, консультации на тему здоровья, а также предлагаются продукты питания, имеющие международные сертификаты экологической чистоты.

Уникальной услугой клуба являются выездные семинары. Для участников они абсолютно бесплатны, разве что только дорога оплачивается. Предыдущее предложение специально для скептиков, которые могли представить неправильную картину происходящего.

Итак, что же такого особенно в семинаре. Начнем с того, что он проходил на открытом воздухе в селе Старая Збурьевка. Молодежная организация «Днепровская чайка», которая помогла в организации, подготовила для гостей чудесную поляну у реки и все условия для комфортного отдыха в лагере.
IMG_3769









Программа семинара была построена так, что каждый, кроме участия в лекциях, еще мог полежать на солнышке, покупаться в реке и в целом отдохнуть вместе с семьей. Кстати, самые маленькие активно принимали участие во всем
происходящем. Молодые таланты организовали целую выставку своих рисунков.IMG_3694IMG_3718


Очень полезной стала лекция Николай Борисенко о травах. Участники обошли всю территорию лагеря, на примерах ознакомились со свойствами растений. По словам Николая, множество болезней можно излечить именно травами. Мало того, зная свойства трав можно избежать недуг.
IMG_3645

Известный херсонский предприниматель Алексей Урсуленко, угощал желающих хлебом из цельносмолотого зерна, который пекут на его фирме. Кроме того провел мастер класс по одной из восточных практик. Темой его лекции стал путь к здоровому образу жизни. Все присутствующие поделились своими мыслями по-поводу того, что такое быть здоровым. Мнения сошлись в том, что здоровье – это не только физическое, но и духовное, моральное состояние человека.
IMG_3654IMG_3728

Вопрос духовности еще ни один раз подымался в течении семинара. Важным было понять, что человек в первую очередь сам в ответе за то, как себя чувствует. Иногда жалуясь на здоровье, мы сами себе делаем хуже, притягивая своим негативом и унынием все новые и новые болезни. Кстати, одним из принципов работы клуба является: чтобы быть здоровым нужно, во первых, самому очень сильно этого захотеть, а, во-вторых, иметь позитивный жизненный настрой.

Журналист Кирилл Стремоусов поделился со всеми своим пониманием здорового образа жизни в лекции «Момент истины». «Самое ценное, что у меня появилось, это идея моей жизни. Каждый день я пытюсь наполнить значением. У меня есть концепция с которой я пытаюсь жить. Она состоит из 4-х приоритетов. Один из них есть осознание того, что наша жизнь есть нечто большее, чем накопление материальных благ и выполнение своих законных желаний. Выбрав свой путь, поняв кто я есть, вот уже 7 лет не помню, что такое аптека или больница» - поведал Кирилл.
IMG_3754

Вечером жители Старой Збурьевки устроили целый концерт для участников семинара. Были песни, пляски, угощения и аукцион разных вкусностей, приготовленных руками старозбурьевких хозяек. Гостей посетил сельский голова Виктор Маруняк, который рассказал о истории своего села и даже продемонстирировал фильм о Старой Збурьевке. Также зрителям показали фильм "Чем люди живы" по произведению Толстого.
Уже за полночь, собравшись у костра, все слушали песни под гитару и наслаждались звездным дождем, который по совпадению был  именно в эту ночь.
IMG_3703

Следующее утро началось с зарядки, что естественно для людей, заботящихся о своем здоровье. После завтрака их ожидала экскурсия по селу с краеведом Михаилом Подгайным.
IMG_3706

В целом программа была настолько насыщена, что о всех событиях и приятных моментах можно исписать сотню страниц. Атмосфера тепла, добра и искренние люди, которых клуб собрал на семинаре, зарядили позитивом и хорошим настроением всех участников вплоть до следующего семинара, на котором стоит побывать и Вам.
IMG_3755

IMG_3766


Янина Лебедева

В Херсоне находится единственная на юге Украины больница «ХОСПИС» – последний приют усталого путника. В этой больнице находятся пациенты, с тяжелыми заболеваниями, нередко в последней их стадии, которые прикованы к постели и требуют постоянного профессионального медицинского ухода. Совсем недавно корреспондент «Херсонских новостей» на пресс-конференции на тему «На сколько молодежь Херсонщины готова принимать участие в позитивных изменениях общественности и помогать Херсонским медицинским учреждениям» познакомился с главным врачом этой больницы Инессой Чамлай, удивительной женщиной, работа которой предполагает исцеление не только тела, но и души пациентов. Узнав об особенностях работы в «ХОСПИСе» и проблемах, которые могут помочь решить неравнодушные херсонцы, мы решили продолжить диалог и передать его нашим читателям.

Инесса Николаевна, расскажите нам о больнице и о том, чем она отличается от любого другого лечебного учреждения?

Задача «ХОСПИСа» состоит в обеспечении паллиативной помощи, которая направлена на уменьшение страданий и улучшение качества жизни в последний ее период. В своей работе мы контролируем хронический болевой синдром, подбираем необходимое обезболивание и лечим те симптомы, которые сопровождают болезнь. Особенностью нашей больницы является то, что кроме медицинской мы оказываем социальную, психологическую и духовную помощь пациентам и членам их семьей. Болезнь наших пациентов сопровождается не только физическими, но и духовными страданиями. На территории «Хосписа» есть часовенка, куда приходят священники. Также является актуальной и необходимой для пациентов больницы социальная поддержка. Это, прежде всего, восстановление документов, оформление пенсий, поиск родственников.

А Вы давно работаете в больнице?

Я работаю в больнице 5 лет. «ХОСПИС» - это особое место, со своей философией жизни. Работа сотрудников больницы связана с большой физической и психологической нагрузкой, требует внимания, душевности, отзывчивости, сочувствия и понимания. Мы стремимся, чтобы обстановка в «ХОСПИСе» была максимально приближена к домашней. Близкие и родные пациентов могут в любое время их посещать. В коллективе больницы случайных и черствых людей, как правило, нет. Здесь те, кто искренне и сознательно желает помочь и облегчить чужое горе. Не всегда можно победить болезнь, которая находится на последней стадии, но можно и нужно облегчить страдания, снять боль, поделится улыбкой и морально поддержать пациента и его родственников.

Мы знаем, что в Хоспис приходят волонтеры. Чем они занимаются?

Да, действительно, в больницу приходят люди, в качестве добровольных помощников, которые хотят сделать доброе дело. На данный момент их не много: лето, поездки, дачи и т.д. Хотелось бы, чтобы такие люди приходили к нам постоянно, в будни и в выходные дни, чтобы почитать книжку, сходить в магазин, в аптеку за лекарством, помочь больным выйти на улицу – потому что на это у медицинского персонала не всегда хватает времени и свободных рук. Большинство пациентов не могут самостоятельно себя обслуживать, им необходима посторонняя помощь при приеме пищи, и при выполнении некоторых санитарных процедур, в чем тоже могут помочь волонтеры. Болезнь наших пациентов сопровождается не только физическими, но и душевными страданиями. Иногда обычный разговор может помочь человеку легче перенести сложный момент в его жизни. Некоторым больным просто необходимо человеческое общение. Например, одному из наших молодых пациентов (ему 28 лет) особенно нужны друзья, которые бы приходили к нему просто поговорить, рассказать о том, что происходит вокруг, сопроводить его на прогулке, подарить ему частичку своего тепла. Это бы существенно скрасило его пребывание в больнице.

Как Вы считаете, как можно мотивировать человека делать добрые дела?

Нужно рассказывать волонтерам, родственникам, что время и внимание, которое они могут уделить больному человеку – самое ценное в жизни. Минуты радости и теплоты уменьшают боль, и пациент может не время забыть о своей болезни. В нашу больницу очень часто приходят гости из городского Центра внешкольной работы и воскресной школы при Свято-Духовском кафедральном соборе с небольшими концертными выступлениями и подарками, сделанными собственными руками. Эти визиты приносят огромную радость пациентам «ХОСПИСа». Помощь тяжелобольному возвышает и облагораживает того, кто эту помощь оказывает.

Если у наших читателей появилось желание помочь, то к кому обращаться и куда идти?

Мы будем очень благодарны за любую посильную помощь. Не обязательно тратить деньги. Можно просто прийти и провести время с нашими пациентами, почитать книги, стихи, вывезти на прогулку… Для больных «ХОСПИСа» каждая такая минута бесценна. Если Вы готовы посвятить немного времени доброму делу, то приходите по адресу ул. Морская 4, тел. 42-09-67.

Общалась: Янина Лебедева

Да Коляда

  
          Традиції потрібно шанувати. Хоч вони вже давно втратили свій первісний сенс, їх завжди приємно дотримуватись. Однією з найулюбленіших українських традицій є колядування. Тож, коли нам, херсонцям, які жодного разу в житті не колядували, запропонували відчути справжній різдвяний настрій - ми не відмовилися.
         Колядувати нас запросили до Одеси, що було ще цікавіше. Саме там знаходиться головний осередок південного макрорегіону Демальянсу, який і виступив організатором колядок. Запросили гостей з усієї України, але різдво – свято сімейне і не всі мали змогу приїхати. Проте жага до нових пригод та можливість святкувати Різдво в національних традиціях підштовхнуло нас придбати квитки та вже о 5.00 суботнього ранку куняти на холодному одеському вокзалі.
    Весь день був присвячений підготовці: робили костюми з підручних матеріалів, вигадували сценарій, репетирували. І ось останній показ перед виходом у світ, всі заглядають у шпаргалки, співають, плутаючи слова. Усього зупинились на двох варіантах колядування: скороченому та повному, дивлячись від реакції публіки. Скорочений складався з трьох куплетів колядки «Добрий вечір тобі…» і, якщо ми бачили, що глядачам подобається то далі продовжували по всьому сценарію. У подовженому виступі грали вісім дійових осіб: хазяїн, янгол, чорт, смерть, цар Ірод, експерт, банкір та Криза Фінансівна. Криза, банкір, експерт, цар та чорт намагалися завадити народженню Ісуса, але за допомогою янгола та смерті, яка не змогла протистояти сину бога, Христос таки народжується.


      Взагалі наш маршрут повинен був початись і закінчитись у приватному секторі Одеси, але на вулиці йшов дощ, тому після «нашого» дому ми поїхали у військовий гуртожиток. Поїхали як і треба у різдвяний вечір – з піснями на весь автобус. Першими, хто нас запросив поколядувати у гуртожитку, була молода подружня пара з дитиною. Захоплені виставою, вони дуже гостинно прийняли нас. Окрім солодощів та різних частувань саме від них ми отримали найцінніше – емоції, вдячність, розуміння того, що ми в ту ніч приносили людям радість. Наостанок вони запросили нас прийти в наступному році і попередили, що вони будуть чекати та готуватися до нашого приходу. Покинули ми їх ще більш натхненні.
       Поки були у гуртожитку дощ на вулиці закінчився і всі вирішили йти у приватний сектор. У нас вже був мішок цукерок, мандаринів та бубликів і близько двох сотень гривень. Наші товариші за напрацьованим досвідом минулих років говорили, що люди, які живуть за домофонами та триметровими парканами не дають солодощі, а лише гроші, але якщо дають – то щедро. По-правді кажучи, то було далеко не головною мотивацією. Наша участь у Коляді та отриманий досвід – безцінний. Неможливо було не помітити зв'язок між статком  сімї та рівнем щирості і відвертості до нас. Та й далеко не кожні господарі дозволяли нам колядувати.
     Нажаль, люди вже відвикли від старих традицій. В Херсоні, наприклад, вже багато років, як ніхто не чекає на колядників, і почути дзвінок ввечері та побачити незнайомих людей в костюмах було б вдиковинку жителям міста. Але ми легких шляхів не шукаємо та маємо намір відновлювати давні українські традиції. Наступного року ще з більших натхненням та запалом підемо вертепом вітати людей з Різдвом та не дозволимо їм забути про чудовий український звичай – колядування. Надіємося, що в майбутньому для українців підтримка традицій стане не збереженням попелу, а роздмухуванням вогню.


P.S.: вже в потязі ми наколядували цілий пакет мандарин та випічку, яку наступного дня віднесли дітям до інтернату...

                                                                                               новоспечені колядники: Дімак Багнір
  та Яніна Лєбєдєва



























            В суботу, в Міжнародний день захисту прав людини, херсонські активісти ГО «Нова генерація» та ВМГО «Демократичний Альянс» навчали жителів міста як треба захищати свої права за допомогою мирних протестів.


        На вулиці Суворова влаштували акцію, на якій представники громадських організацій Херсонщини роздавали листівки, брошури, наклейки, та розіграли сценку. Головними героями перфоменсу були населення України та влада, яка намагалася забрати у людей їх конституційні права.
        Дійсно, останнім часом, не витримуючи свавілля влади, люди виходять на вулиці та протестують. Вони намагаються захистити свої права на соціальний захист, охорону здоров’я, право на освіту та гідне життя.  Часто влада перешкоджає та чинить тиск на громадян. В сценці головним союзником влади був суд, який виніс рішення, яке забороняє проводити мирне зібрання. Активність та  наполегливість населення допомогла побороти владу, яка була змушена повернути людям їх права.

      
  Нажаль, в реальному житті право на мирний протест часто обмежується. Суди, чиновники та правоохоронні органи вдаються до відверто протизаконних дій з метою придушення мирних акцій протесту.


В Україні немає профільного Закону, який би регулював відносини між владою та людьми, які протестують. Тому активісти пропонувати жителям міста залишити підпис під петицією до Верховної Ради і Президента України з вимогами демократичного врегулювання права на мирний протест. Херсонці охоче підтримували дану ініціативу. Загалом під час акції зібрали близько 100 підписів. Підписати петицію також можна на сайті http://www.zmina.org.ua/

«Право на мирний протест – це одне з фундаментальних громадянських прав, яке в багатьох випадках являється останньою змогою достукатися до влади та змусити її працювати на користь народу» -
зазначають організатори
акції.


       23 листопада херсонські активісти долучилися до Всеукраїнської ініціативи* збору підписів під зверненням до Верховної Ради та Президента України щодо захисту права на мирні протести.
     
     Майже щодня біля адміністративних будівель Херсона відбуваються акції, протести, мітинги. Сьогодні мирний протест – це можливість захистити свої права та виразити свою думку. Активісти  намагались пояснити людям, що необхідність захисту права на мирні зібрання необхідність кожного херсонця.
          
 Люди виходять на вулиці вимагати кращого життя для себе і своїх родин, відстоювати справедливі зарплати, пенсії, стипендії та податки. Альтернативно: сидячи на дивані або пліткуючи на кухні - нічого не вирішити.
          

В Україні немає профільного Закону, який би регулював права на мирні збори на рівні законодавства. Влада, користуючись цим, часто перешкоджає проведенню протестів. Останнім часом усе агресивніше на мирні протести реагують правоохоронні органи.
          Судячи з того, що за півтори години вдалось зібрати 100 підписів, можна зробити висновок, що проблема близька жителям міста.
           На 10 грудня запланована акція, мета якої: нагадати херсонцям про їх фундаментальне громадянське право –право на мирні зібрання. Акцію проводитимуть спільно різні молодіжні громадські організації, що працюють в Херсоні
.

       















* Ініціатива об'єднала всеукраїнські та регіональні правозахисні та молодіжні організації, профспілки, окремих експертів та активістів для того, щоб захистити право на мирний протест. Кампанію очолив відомий український правозахисник Володимир Чемерис.
Детальнішу інформацію про Всеукраїнську ініціативу можна дізнатись на сайті - http://www.zmina.org.ua/
 
                   
 


                        Без зброї, танків і солдатів
                        Без нагайок і не з битою
                        Почали ми «нашу війну»
                        Полтавською битвою!
 
           Щойно повернулася з наметового містечка, яке розбили в центрі Полтави. Трохи про події та свої думки з приводу них.

                   Голос единицы  - тоньше писка (Маяковский)

          Активісти зі всієї України приїхали до Полтави для того, щоб допомогти людям відстояти свої права. Вже роками жителі села Соколова Балка намагаються повернути своє майно у власність територіальної громади. Селяни звертались до всіх можливих інстанцій, але ніхто так і не відгукнувся на їх проблеми.
          Зрушити справу з мертвої точки намагалась Ірина Земляна – голова Полтавського осередку «Демальянсу». Власними зусиллями Ірина організовувала акції протесту за участю селян, на які запрошувала місцеві та всеукраїнські ЗМІ. В результаті такої  боротьби активістка зазнала тиску з боку місцевого «феодала»і по-сумісництву депутата – Замули В.І. Під час однієї з акцій її було побито депутатськими опричниками.
          Полтавчани, здивувавшись масштабами акції, запитували:«Чому це проблеми невеликого села стосуються всієї України?». 
                      Люди питають: Чого мол припхались?
                      Невже в своєму регіоні нема чого робити?
                      Проблеми є - відповідаєм,
                      Але коли кривдять своїх:
                      Ми зробимо все, щоб захистити!!
 
           Ми розуміємо, що вирішення проблеми села, не буде глобальною перемогою, яка змінить ситуацію в країні. Але дати надію людям, які вже розчарувалися в своїй боротьбі з місцевою владою - то благородна справа, взявшись за яку ми вже не відступимо. Для мене особисто – це шанс довести всім скептикам, що ніколи не треба здаватися, що за свої права треба боротися не язиком на кухні, а рішучими кроками.

          Перший день в таборі я відповідала за роботу з перехожими. Розповідаючи про те, що відбувається, реакція людей на те була різною. Дехто підтримував та захоплювався ентузіазмом мітингувальників, а дехто скептично передбачав, що нічого ми нікому не докажемо і наш голос не має значення. Якщо я колись буду так думати, то найкращим варіантом для мене буде: лягти на ліжко, скласти навхрест руки і тихо вмерти. Так, я не знаю тих переваг, які були в радянські часи, про які досі з сумом в очах розповідають мої батьки.  Так,  мене не зламала сувора реальність нашого буденного життя. Але поки я вірю в те, що ми там стояли заради маленької перемоги, яка здатна зламати стереотип нашої безпорадності, доти я жива. Кажіть що хочете, але я вірю в те, що кожен з нас ці чотири дні працював на хорошу справу!!!
        
          Вже є перші результати: влада почула нас. Привселюдно зам губернатора дав обіцянки розібратися. Надіємося, що це справді так. В іншому випадку «Демальянс» готовий мобілізувати ще більше активістів. Я особисто заради такої благородної мети готова йти далі і доказувати всім, що разом ми - сила!
                  Вставайте люди! Йдіть до нас!!
                  Полтава, Львів, Херсон,  Одеса
                  Та годі годі вже терпіти все
                 Дамо Замулі перцю!!!
 
                 Поклав він око на село
                 Прибрав до рук все, що не так лежало
                 Але одне він упустив:
                 Не феодальна в нас держава!!!


 П.С.: За словами сіл.голови Соколової Балки, Замула прибрав до рук майна на 5 млн. Що вже казати про «замулені» статки наших місцевих градоначальників. Вже очікую на результати журналістських розслідувань з цього приводу, які зараз проводить команда Демальянсу.

День Херсона 2011

              
        Вчера херсонцы с широким размахом отпраздновали 233-летие города.
        В этом году программа мероприятий была насыщена как никогда. Целый день происходили интересные события в разных частях города. Среди них: парад невест, выставки, молодежная эстафета, фестиваль «рыбный пир» и другие.
            



         В таком изобилии развлечений, каждый желающий мог найти достойное занятие для себя. Самые маленькие херсонцы до поздней ночи катались на каруселях возле ККЗ «Юбилейный».
        

        

Христианский молодежный центр организовал концерт на улице Перекопской. 
         
         Вечером празднование закончилось грандиозным гала-концертом на набережной при участии Эрики, Ирины Розенфельд, Скрябина, Анастасии Приходько и группой Любэ. Последние выступали на 15 минут дольше запланированного, потому что херсонцы никак не хотели отпускать со сцены долгожданных гостей.Скрябин, как обычно, был зажигательный, много шутил и пожелал херсонцам оставаться молодыми душой, чтобы еще через много лет отпраздновать день города в том же составе. Анастасия Приходько призналась, что впервые приехала в Херсон, но очень рада тому, что ее здесь так тепло приняли.
         В 23.15 праздничный салют увенчал окончание концерта. Стоит отметить, что фейерверк прогремел с такой силой и красотой, что не оставил никого равнодушным.
       
        Транспорт работал до глубокой ночи. Для желающих покататься «с ветерком» была возможность на оригинальной повозке, которая до глубокой ночи работала на улице Суворова.

         Херсонський обласний осередок ВМГО "Демократичний Альянс" приєднався до вже традиційного  святкового перехіду через піски до Дня Незалежності України.                                       
      28 Серпня відбувся вже четвертий по рахунку, але перший по кількості учасників похід через вітчизняну пустелю - Олешківські
піски.

             
  Перехід  долали з прапорами України. Учасники мали змогу пройтися надзвичайно гарним, унікальним маршрутом по єдиній в Європі пустелі, на території якої з 2010 року було створено національний природний парк.       

                

        В цьому році в поході прийняло участь близько 100 людей та більше 10-ти громадських організацій, при цьому, Херсонщина презентувала свій рекреаційний потенціал представникам різних областей України: Харківщини, Миколаївщини, Полтавщини, Одеської та Вінницької областей. Учасники пройшли більше 16 кілометрів і, таким чином, поставили своєрідний рекорд  в історії походів через Олешківські піски. Організатори стверджують, що в наступному році маршрут буде ще довший та ще екстремальніший.                                        
     За словами організатора походу Бориса Сіленкова, головною метою походу є популяризація туризму на Херсонщині.             
      По закінченню дистанції, виснаженим, але щасливим і натхненним екстремалам було вручено Сертифікати учасника переходу через Олешківські піски.
       24 – го серпня в Херсоні відбулася акція «Привітай Україну». В центрі, на вулиці Суворова, херсонськими активістами ВМГО «Демократичний Альянс» була встановлена листівка, на якій жителям міста було запропоновано написати побажання до 20-ї річниці Незалежності України.        Херсонці охоче погоджувались залишати свої вітання на листівці. Гарні, теплі, щирі слова на адресу нашої Батьківщини створили справді святкову атмосферу.

     
   До свята приєдналися і гості міста: громадяни Росії, Ізраїлю і навіть Нігерії! Всього в акції взяло участь близько 1000 людей.   
   В центрі мешканка Росії, яка запропонувала сфотографуватись напам'ять, щоб потім розказати рідним про те, як вона разом з херсонцями святкувала  день Незалежності!
Діти також вітали Україну зі святом.
Найменші, які ще не начилися писати, малювали квіти на листівці.
В цей день в центрі міста було дуже багато молоді. Дуже приємно було бачити дівчат та хлопців в національних костюмах.     
Серед інших привітань, жителі міста бажали країні: процвітання, миру любові, натхнення, достатку.      Дехто вітав з гумором: хтось побажав Україні стати багатшою за Америку, хтось побажав країні багато мільйонів доларів, а хтось взагалі побажав собі вдало вийти заміж.        
  Дівчата підготувались до святкування, намалювали на обличчі національний прапор.          
     В кінці акції на листівці не залишилось жодного вільного місця. Це дає надію вірити в те, що побажання від щирого серця обов'язково стануть реальністю.       Нехай мир, злагода та любов панують у нашому місті та на всі Україні!       Зі святом Незалежності!
        
        До недавно, згадуючи про найщасливіші моменти в моєму житті, одразу випливали з глибин памяті дні, коли була можливість втілити в життя свою давню мрію - стати викладачем. Після незабутнього відпочинку під назвою "Демальянсівська Січ" у мене зявилися безліч нових спогадів. Ось про них і хочу Вам розказати.

                                  Топ-10 найяскравіших спогадів про табір:

     1. Екскурсія по острову безперечно запамятається всім надовго. Неможливо забути красу острова з його унікальною природою. Таке враження ніби побували в джунглях, прислуховуючись до співу екзотичних птахів і плескання риби. За словами найкращого екскурсовода в світі - Олексія Чорного (це абсолютно обєктивна думка, бо він по сумісництву був ще й диктаторо) на острові є парнокопитні. Я особисто їх не бачила, але активно всім розповідаю, що навіть з ними сфоткалась, а фото покажу пізніше.
       2. «День Робінзона»  планувався, як день, коли всі під вечір, помираючи з голоду, починають гризти кору дерева та маленькі ягідки, якщо їх зможуть знайти. Але дехто зіпсував це свято дівчатам, які намагалися трішки схуднути. Я вже й не згадаю, коли я останній раз так посмакувала раками та рибою. З а те дуже вдячна хлопцям та найкращому рибалці в світі -  Василю Гацьку (це також об'єктивно, бо він в цій справі дуже крутий і бо я підлиза).
       3.    Важко прокидатися без нестерпного крику «ПОБУДКА» у виконанні вічного двигуна позитиву Юлі Дем (вона найкраща, бо я її люблю). Надовго запам'ятаю шалений крик «Збірка біля вогнища» і, щоб хоч якось зберегти його в пам'яті, я трохи його трансформувала в буденність своєї сімї і тепер вечеряти всіх кличу фразою «Збірка біля столу».
       4.    Посідєлки біля вогнища. Навіть мільйони комарів не завадили насолодитися вечірніми співами, хоча з боку то виглядало, як збори хворих на чєсотку, хоча після 500-го укусу вже й не так боліло. Зіркою вечора завжди був найкращий гітарист у світі - Федір Марков (найкращий, бо знає сотні улюблених пісень і сам співає гарно).
       5.    Сніданки- обіди-вечері. Вони також не забутні, бо ми там були всі разом, а разом смачніше! За них величезне спасибі Галинці Чорній, вона найкраща!! (організувати так, щоб 60-т людей мали змогу поїсти в табірних умовах під силу не кожному).
       6.    «День Нептуна». Посвята в мешканці острова відбулася на вищому рівні.  Кого туди тільки не запросили: і чортів, і мавок, відьом, монстрів і чунга-чангів всіляких. Приз на найкращий костюм я б особисто віддала Олексію Чорному, бо побачити його  в костюмі, який нагадував  весільну сукню з листя, то була неймовірна розвага.
       7.    Гра в таємного друга. Я думаю кожному було приємно отримувати подаруночки, записочки всілякі інші приємності від аноніма. Хоч не було до того з ким порівняти, але впевнена, що в кожного був найкращий у світі таємний друг.
        8.    Футбол. Ніколи б не подумала, що колись про цей вид спорту взагалі буде хоч якась думка в моїй голові, але це також було незабутньо. Вперше в житті торкалася ногою до м'яча і примудрилася два гола в свої ворота забити (чим не пишаюся). Але не всі такі каліки, як я, найкращим був Стасік Данілов (це об'єктивно, спитайте будь-кого).
         9.    Табірна пошта. Я збережу кожний лист, який мені написали (окрім того де печиво поклали, бо я його і так ще 4 дні за собою возила по Одесі). Дякую за чудові емоції найкращий в світі поштарці і ведучій Насті Шимчук.
        10.    За сценарієм в останній день табору всі повинні були плакати. Табір закінчився, а я й досі плачу. Можливо, я не сказала кожному присутньому те, що хотіла. А сказати я хочу одне: завдяки табору я зрозуміла, що сила наша в кожному з нас. В кожному я знайшла щось, що дає змогу мені рости, вірити, бажати жити в нашій чудовій країні серед таких чудових людей. Неймовірно вдячна, неймовірно щаслива, що не помилилася зі своїм вибором!!! Ви всі НАЙКРАЩІ!


 

Р.S: тим, хто просив віршика

После прошедшей недели событий
Расскажу я вам об островной жизни и быте.

Диктатор все время на нас отрывался
Не слушаешь?! - значит упал и отжался,
Не хочешь?! – лучше не выступать.
Комарам и то его нельзя кусать!

Утром, похрапывая, спит народ
Тут Демчик: «Побудка» - громко орет.
Заранее нужно убежать стараться,
А то можно оглохнуть и начать заикаться.

Если с утра ты не с той ноги встал
Откосил от зарядки: сказал, что проспал
Не получится долго  унылым ходить
Тайный друг не позволит кому-то грустить.

А если захочешь ночью поспать
Закроешь глаза, начнешь зевать
Тут мафия план свой проделать спешит
Откроешь глаза: и все – ты убит!

А если на острове ты одинок,
То и для вас тебя найдется конек!
В «Изнасилование» можешь поиграться,
А после в другую палатку переселяться.

Продумано все тут и для экстрималов.
Тарзанка, канаты, других забав валом.
Но лучше один раз сходить на экскурсию...
....те, кто ходили уже полностью в курсе..

А, если серьезно и без шуток
То было нам всем очень круто!!!
Поэтому слышно и громко я
Говорю всем : СПАСИБО ОГРОМНОЕ!!!!

   Read more...Collapse )     10 травня херсонськими активістами в рамках Всеукраїнської кампанії "Влада повинна відповідати" яка реалізується ВМГО «Демократичний Альянс» була проведена акція присвячена набуттю чинності з 9 травня 2011р. Закону України «Про доступ до публічної інформації».  Метою акції була популяризація Закону серед населення міста.

       Згідно Закону тепер кожний має право запросити в органах влади будь-яку інформацію, якою вони володіють. У чиновника є лише 3 вийнятки, які дозволяють не дати інформацію:
  • таємниця (наприклад, державна або банківська);
  • конфіденційна інформація (наприклад, персональні дані, якими володіє податкова);
  • службова інформація (внутрішнє листування або чорновики рішень).
  •  
  •               

        Під час акції активісти провели опитування серед жителів м. Херсона, щодо найбільш актуальних тем запитів. Особливий інтерес херсонців викликають такі питання:
  • декларації доходів посадових осіб;
  • генеральний план розвитку міста;
  • розрахунок тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій міста;
  • звіт про виконання бюджету;
  • рішення сесії міської ради щодо різних питань тощо.
        Відповіді на всі ці запитання органи влади зобов’язані оприлюднювати впродовж 5 днів. Якщо вони не надали інформацію, то є два шляхи добитися справедливості – поскаржитися керівникові органу влади або звернутися до суду.

        Для перевірки дії нового Закону до органів місцевої влади 11 травня будуть надіслані інформаційні запити. Будемо чекати відповіді у
5-ти денний строк.


***

Запит на інформацію має містити:

1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назва, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Користуйтеся новими можливостями! Не бійтеся запитати у влади! Вона повинна вам відповісти!



      

Обираючи заклад, в якому плануємо повечеряти, зустрітися з друзями або просто випити каву ми маємо повне право сподіватися на те, що в даному закладі є всі необхідні вимоги для комфортного відпочинку. Якщо деяким людям, мається на увазі тим, які палять,  комфортно сидіти в повному диму приміщенні, не означає, що іншим має це подобатися.

Відповідно до Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров’я населення»  у закладах громадського харчування повинно відводитися не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не палять. Відсутність таких місць в закладах громадського харчування Херсона порушує не лише закон, але й особисте «не писане» право вибору кожної людини палити або дихати чистим повітрям.

У рамках кампанії «Стоп пасивному палінню в закладах громадського харчування» у період з 11 по 15 квітня 2011 в Херсоні був проведений моніторинг таких закладів.  Перед волонтерами, що здійснюють моніторинг, стояло завдання - відстежити чи виконуються вимоги законодавства, які регламентують питання паління в громадських місцях.

Було перевірено 50 закладів харчування у всіх районах Херсона. Серед них:

-                     20% всіх закладів, в яких взагалі відсутні місця для осіб, які не палять;

-                     36% - заклади в яких є місця для паління, але їх менше ніж 50% загальної площі;

 -                   24% - заклади, в яких є місця, але вони не ізольовані від місць для паління, тому дим від цигарок розходиться по всій площі приміщення. 

-                     20% - заклади в яких всі місця розраховані для не курців.

Цікавим є те, що в закладах, в яких номінально є місця для не курців, реально – палять. В одному кафе на вулиці Суворова палити забороняють, але, якщо замовлення більше ніж на 30 гривень, то можна й запалити. Або в іншому кафе, також на вулиці Суворова, є лише одне місце для не курців, але воно знаходиться посеред залу і практично ніяк не відгороджено від диму, не кажучи про витяжку.

Після проведеного моніторингу висновок очевидний: у Херсоні практично неможливо відвідати кафе і уникнути тютюнового диму, за винятком тих установ, де є 100% заборона паління.

Заклади, де місця в приміщенні лише для осіб, які не палять: 

1.      піцерія «Челентано» вул. І.Кулика, 139/4  

2.      Кафе «Моня» вул. І.кулика, 124 

3.      кафетерій «Perfetto» вул.Суворова, 17 

4.      кафе «Big Shef», вул. Суворова, 13 

5.      суши-бар «Банзай», вул. Суворова, 10 

6.      кафе «Фаворит», вул. Комсомольська, 19

7.      кафе «MaXim», вул. Миру, 47 

8.      кафе-ресторан «Кориця», вул. Радянська, 30 

9.      ресторан «999», вул. 9 січня, 23  

10.  кафе «Смачна хата», вул. 9 січня, 30

Як захистити свої права

Відповідно до Закону, органом, який повинен контролювати наявність місць для осіб, які не палять визначено Управління захисту прав споживачів.

Ви особисто можете зробити свій внесок в боротьбі за чисте повітря у нашому місті. Для цього необхідно написати звернення до Управління.

Основною рекомендацією для громадян щодо оформлення звернення про порушення в закладі громадського харчування, є обов’язкове зазначення у зверненні: найменування суб’єкта господарювання; його адреса, за якою буде проводитися перевірка, та предмет перевірки.

 





Посчастливилось принять участие в 1-ом семинаре Академии практической адвокации "Планирование адвокационных компаний", который проходил в Николаеве.
Хочу поделиться впечатлениями от происходящего.

Немного информации о проекте
Проект проводится командой «Демократического Альянса» при поддержке программы «Объединяемся ради реформ» (UNITER), исполняемый Pact в Украине при поддержке Агентства США по международному Развитию (USAID).
Развитие коалиций, лоббирование, работа с медиа, дебатные статьи, экспертные дискуссии, обращения граждан, социальные сети, запросы на информацию, блоггинг, акции протеста и мн
огое другое овладевать участники проекта под руководством лучших экспертов и тренеров Украины.

Ход событий
Началось все с этапа "знакомство", после которого мне стало ясно, что проект будет интересным.
На  семинаре присутствовало 30 активистов с Херсона, Николаева,Одессы, Кировограда и Крыма, не считая супер крутых тренеров, координаторов и представителей николаевской ячейки ДА (все они близки моему сердцу). Люди подобрались колоритные. Не смотря на различие в возрасте, географии, родах деятельности, имхо, общий язык найден. Обучение проходило в комфортной, непринужденной, приятной атмосфере. Кто-то был более активен, кто-то менее, но надеюсь каждый найдет свое место в команде.
Познакомились с понятием "адвокация" в общем + рассматривали алгоритм планирования адвокационных компаний. Для закрепления пройденного материала, теоретический блок сопровождался выполнением заданий в группах.
Каждое такое задание сопровождалось бурными дисскуссиями, спорами, но в итоге находили компромис.
Это был первый семинар, вводящий всех в курс дела, по-этому, выводы делать слишком рано. Участники будут проводить адвокационные компании, а также  работать в адвокационных клубах родного города. По итогам можно будет говорить о результативности обучения  и вкладе каждого участника.


На творческом вечере представители каждого города блеснули талантами. Было весело. Так весело, что представители Херсона прямо во время своего "перфоменса" уснули))...

 


Лично  для себя, отметила одесский юмор:)






Не обошлось и без д/з : составить план региональной адвокационной компании.

Следующим планируется семинар в Херсоне. Так, что увидимся!!

Більше ніж поет



Сьогодні 150  річниця смерті великого поета. 10 березня 1861 року не стало Тараса, але в наших серцях він буде жити вічно!
Особливо для мене він був і є еталоном справжнього українця. Українця з великої літери. Я виросла на його віршах і мої діти виростуть на них.
Сьогодні відвідала заходи присвячені памяті великої людини. В такі хвилини я дійсно пишаюся тим, що я українка і живу в цій прекрасній країні. "Нема на світі України, немає другого Дніпра".

..Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра,

Добра святого. Волі! волі!

Братерства братнього! Найшли,

Несли, несли з чужого поля

І в Україну принесли

Великих слов велику силу,

Та й більш нічого..


ЗАДУМАЙТЕСЬ!! 
Борітеся! Поборите!

STOP цензура

В её глазах спрятана злость
В ее словах подобие правды
Бросает нам как собаке кость
Отредактированные факты

В ее доме мусор и крысы
Она служит диктату
Тычет нам свою "заказанную" истину
Прислуживаясь аппарату

В ее планах - заставить молчать
Цензура расправится с каждым
Всех, кто "своё" в печать
Сожрет она заживо

Стоп цензура!
Кричит в рупор совесть
Нет места сердцу заведенному
Может зделаем шаг вперед
А не назад к пройденному!

Вірш для Міжнародного конкурсу СТОП ЦЕНЗУРІ.
оригінал на сайті: http://www.stopcenzuri.newcitizen.org.ua/poems/4d66cb4587ead/

127



Подивилась сьогодні "127 годин". Раджу і вам. Схожий трохи на "В диких умовах"... Сенс один і то й же : Не варто витрачати час на самотність. Важлива кожна секунда. Рано чи пізно життя вам доведе, що на самоті ви ніколи не будете щасливими. Так навіщо витрачати час на конструювання велосипеда, який вже давно сконструювали за вас?!
Хоча я легких шляхів не шукаю. Мені добре бути самотньою. Так стабільніше та комфортніше. Поки мене все влаштовує. поки.....

Інвентаризація душі




       Сьогодні прокинулася зранку о 7,00 для того, щоб виконати місію цього тижня, а саме НАРЕШТІ ПРИБРАТИ в кімнаті. Згадуються слова пісні Чайф "в ее доме вечный бардак, в ее комнате на стенах Битлы"..
         Взагалі це для мене дивно. Дивно прибирати без усіляких там 8-ме березня або Новий рік.. Я люблю свій "творчій хаос", але якось жителі мого дому, товаріщі родственнікі -не розділяють моїх безневинних звичок. Короче так як я хороша дєвочка, і, головне, настрій ніби є - взялася до справи з натхненням.
        Багато сьогодні несподіванок. Речі, які я вже давно поховала і змирилася з їх втратою повернулися з того світу.
- під кавром знайшла малесенькі ножиці, за які мене мати ледь в свій час не вбила;
- ноти і слова пісень, які я вже, доречі, повинна давно вміти грати на гітарі (згадала , чого це не граю??!!);
- улюблений лак для нігтів, зажевріла в серці надія, але ні -засох бєдняга;
- купа книжок про які йтиметься далі.
       Сьогодні велика подія, на яку чекала з того часу, як купила новий шкаф. Нарешті!! Книжки не вміщаються!! Ну, хто в тємі - зрозуміє. Ну добре ,поясню. Безмежно щаслива, що в мене є така купа книжок - це в свою чергу означає, що я їх всі прочитала, а це знову ж таки означає, задумайтесь, яка я оце вже повинна бути розумна)))) .. А роблять (ну чи повинні були зробити) мене розумною наступні шедеври.
      Топ- 10 найнеочікуваніших книжок в моїй колекції:
1. В.И.Ленин. О революции 1905-1907 гг. - не повірите, але, чорт забирай, - читала!!
2. Книжка про Туніс написана французькою мовою. - не франц . не знаю, і в Туніс ніби не збираюся.. навіть не питайте ....))
3. С.Жадан. Депеш мод. - навіть самій соромно, що таке івно прочитала
4. + в той же смітник І.Карпа "Добро і зло".. бо все таки -зло!
5. Маленька ілюстрована книжечка, яку мені Свідки Ієгови (СІ) втюхали. походження її -сумнівне, але ручаюся за зміст. Найголовніше забула -книжка про світові релігії (останній розділ про вищезгаданих СІ можна упустити);
6. Даніела Стіл.Весілля. - знаю, знаю - попса і мило.. фєє.. у мене є виправдання -вона написана англійською мовою;
7. ІІІ- ІV- том Війни та миру. Першого та другого нема, але ж головне щоб дізнатися чим все закінчиться.
8. Збірник наукових статей студентів ХДУ. - ну от можна подумати, що я ще хоч раз у житті його відкрию))
9.Голуби. Справочник по уходу и содержанию. - ой, то не звертайте увагу, батько підсунув..
10. The new book of knowledge. - Енциклопедія для дідей на англійській мові. Чесно кажучи мені вона дуже подобається, але є в ній один малесенький недолік - в цій енциклопедії лише слова на букву А .

/ порада: купуючи енциклопедії -полистайте її/

     Багато ще всього там є. На тих книжках я виросла, розвивалася , набиралася мудрості.  То є частинка моєї душі. може я така, яка є , тому що в свій час читала романи Достоєвського, вірші Єсєніна, Ахматової, врешті решт Висоцького..  вони мої друзі, вони мені допомагали в свій час і давали поради.

     Читайте більше! На жалійте часу! Як іще можна опинитися в іншому вимірі в іншу епоху, лежачи на
дивані!!!

Hi I 'm here

         Давно вже мені цей журнал очі муляв, та все ніяк руки не доходили.. Потім коли дійшли, якось натхнення не було.. Ну не можна ж так відкоркувати штопором пробку в своїй душі , щоб полилися з неї думи мудрії..
         Чекати хто зна скільки? Кому треба?! Ну не така вже це подія велика перший пост написати)
        - Отже, пишу!! -сама собі посміхаючись.
        Ітак., перейдемо до головного питання, а саме: "Ну нащо воно мені треба".. ХА.. а треба, всі пишуть -й мені треба.
          Ну , а якщо серйозно, то причини є , можливо, субєктивні. Ні не можливо , а чистої води субєктивні. Все , що я думаю, роблю до чого тяжію -субєктивно! Це тільки моє. Ось і цей профіль з писанинами  моїми -також буде моє, частинка мене.
        Колись, в далекому майбутньому, вісім  (//цифра уточнюється//)   моїх чудових діточок, присядуть на космічні стільці, біля космічному ноутбука і жуючі пряник з тюбика будуть читати всі нісенітниці й не дуже, які колись написала їх трохи божевільна, десь наївна, але щіра мати. По-моєму, дуже пристойна причина..
         Якщо добре подумати можна іншу знайти. Ось психологи кажуть, що людина ,яка веде щоденник, аналізує свої вчинки і, можливо ,це їй допоможе вирішити деякі свої проблеми. Короче кажучи лікуюють свою шизофренію таким способом. Як ви вже зрозуміли ся недуга і мою голову не оминула.
... стоп.. уточнення..
       Шизофренія -це одне з найзагадковіших захворювань. Воно дивне тим, що хворий ніби будує свою персональну реальність, де діють інші закони, відмінні від законів нашого світу. (С) Вікіпедія
Таке визначення стосується кожного, бо всі ми шось там собі фантазуємо і живемо переважно у своєму вигаданому світі..
// уточнення стосуваллося тих., хто вже перелякався і почав сумніватися чи читати мої пости далі//
....
Далі я урочисто обіцяю писати сюди правду і нічого окрім правди!!

у наступних постах ви зможете прочитати:
- історію мого життя розказану від першої особи без прикрас;
- та все що завгодно...


Дякую всім за те що ви у мене є!!

Tags:

Latest Month

August 2012
S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by yoksel