dzvinka_mery

           Колядувати нас запросили до Одеси, що було ще цікавіше. Саме там знаходиться головний осередок південного макрорегіону Демальянсу, який і виступив організатором колядок. Запросили гостей з усієї України, але різдво – свято сімейне і не всі мали змогу приїхати. Проте жага до нових пригод та можливість святкувати Різдво в національних традиціях підштовхнуло нас придбати квитки та вже о 5.00 суботнього ранку куняти на холодному одеському вокзалі.
    Весь день був присвячений підготовці: робили костюми з підручних матеріалів, вигадували сценарій, репетирували. І ось останній показ перед виходом у світ, всі заглядають у шпаргалки, співають, плутаючи слова. Усього зупинились на двох варіантах колядування: скороченому та повному, дивлячись від реакції публіки. Скорочений складався з трьох куплетів колядки «Добрий вечір тобі…» і, якщо ми бачили, що глядачам подобається то далі продовжували по всьому сценарію. У подовженому виступі грали вісім дійових осіб: хазяїн, янгол, чорт, смерть, цар Ірод, експерт, банкір та Криза Фінансівна. Криза, банкір, експерт, цар та чорт намагалися завадити народженню Ісуса, але за допомогою янгола та смерті, яка не змогла протистояти сину бога, Христос таки народжується.

      Взагалі наш маршрут повинен був початись і закінчитись у приватному секторі Одеси, але на вулиці йшов дощ, тому після «нашого» дому ми поїхали у військовий гуртожиток. Поїхали як і треба у різдвяний вечір – з піснями на весь автобус. Першими, хто нас запросив поколядувати у гуртожитку, була молода подружня пара з дитиною. Захоплені виставою, вони дуже гостинно прийняли нас. Окрім солодощів та різних частувань саме від них ми отримали найцінніше – емоції, вдячність, розуміння того, що ми в ту ніч приносили людям радість. Наостанок вони запросили нас прийти в наступному році і попередили, що вони будуть чекати та готуватися до нашого приходу. Покинули ми їх ще більш натхненні.
       Поки були у гуртожитку дощ на вулиці закінчився і всі вирішили йти у приватний сектор. У нас вже був мішок цукерок, мандаринів та бубликів і близько двох сотень гривень. Наші товариші за напрацьованим досвідом минулих років говорили, що люди, які живуть за домофонами та триметровими парканами не дають солодощі, а лише гроші, але якщо дають – то щедро. По-правді кажучи, то було далеко не головною мотивацією. Наша участь у Коляді та отриманий досвід – безцінний. Неможливо було не помітити зв'язок між статком  сімї та рівнем щирості і відвертості до нас. Та й далеко не кожні господарі дозволяли нам колядувати.
     Нажаль, люди вже відвикли від старих традицій. В Херсоні, наприклад, вже багато років, як ніхто не чекає на колядників, і почути дзвінок ввечері та побачити незнайомих людей в костюмах було б вдиковинку жителям міста. Але ми легких шляхів не шукаємо та маємо намір відновлювати давні українські традиції. Наступного року ще з більших натхненням та запалом підемо вертепом вітати людей з Різдвом та не дозволимо їм забути про чудовий український звичай – колядування. Надіємося, що в майбутньому для українців підтримка традицій стане не збереженням попелу, а роздмухуванням вогню.

P.S.: вже в потязі ми наколядували цілий пакет мандарин та випічку, яку наступного дня віднесли дітям до інтернату...

       23 листопада херсонські активісти долучилися до Всеукраїнської ініціативи* збору підписів під зверненням до Верховної Ради та Президента України щодо захисту права на мирні протести.
     
     Майже щодня біля адміністративних будівель Херсона відбуваються акції, протести, мітинги. Сьогодні мирний протест – це можливість захистити свої права та виразити свою думку. Активісти  намагались пояснити людям, що необхідність захисту права на мирні зібрання необхідність кожного херсонця.
          
 Люди виходять на вулиці вимагати кращого життя для себе і своїх родин, відстоювати справедливі зарплати, пенсії, стипендії та податки. Альтернативно: сидячи на дивані або пліткуючи на кухні - нічого не вирішити.
          

В Україні немає профільного Закону, який би регулював права на мирні збори на рівні законодавства. Влада, користуючись цим, часто перешкоджає проведенню протестів. Останнім часом усе агресивніше на мирні протести реагують правоохоронні органи.
          Судячи з того, що за півтори години вдалось зібрати 100 підписів, можна зробити висновок, що проблема близька жителям міста.
           На 10 грудня запланована акція, мета якої: нагадати херсонцям про їх фундаментальне громадянське право –право на мирні зібрання. Акцію проводитимуть спільно різні молодіжні громадські організації, що працюють в Херсоні.

       















* Ініціатива об'єднала всеукраїнські та регіональні правозахисні та молодіжні організації, профспілки, окремих експертів та активістів для того, щоб захистити право на мирний протест. Кампанію очолив відомий український правозахисник Володимир Чемерис.
Детальнішу інформацію про Всеукраїнську ініціативу можна дізнатись на сайті - http://www.zmina.org.ua/
 

                   
 


                        Без зброї, танків і солдатів
                        Без нагайок і не з битою
                        Почали ми «нашу війну»
                        Полтавською битвою!
 
           Щойно повернулася з наметового містечка, яке розбили в центрі Полтави. Трохи про події та свої думки з приводу них.

                   Голос единицы  - тоньше писка (Маяковский)

          Активісти зі всієї України приїхали до Полтави для того, щоб допомогти людям відстояти свої права. Вже роками жителі села Соколова Балка намагаються повернути своє майно у власність територіальної громади. Селяни звертались до всіх можливих інстанцій, але ніхто так і не відгукнувся на їх проблеми.
          Зрушити справу з мертвої точки намагалась Ірина Земляна – голова Полтавського осередку «Демальянсу». Власними зусиллями Ірина організовувала акції протесту за участю селян, на які запрошувала місцеві та всеукраїнські ЗМІ. В результаті такої  боротьби активістка зазнала тиску з боку місцевого «феодала»і по-сумісництву депутата – Замули В.І. Під час однієї з акцій її було побито депутатськими опричниками.
          Полтавчани, здивувавшись масштабами акції, запитували:«Чому це проблеми невеликого села стосуються всієї України?». 
                      Люди питають: Чого мол припхались?
                      Невже в своєму регіоні нема чого робити?
                      Проблеми є - відповідаєм,
                      Але коли кривдять своїх:
                      Ми зробимо все, щоб захистити!!
 
           Ми розуміємо, що вирішення проблеми села, не буде глобальною перемогою, яка змінить ситуацію в країні. Але дати надію людям, які вже розчарувалися в своїй боротьбі з місцевою владою - то благородна справа, взявшись за яку ми вже не відступимо. Для мене особисто – це шанс довести всім скептикам, що ніколи не треба здаватися, що за свої права треба боротися не язиком на кухні, а рішучими кроками.

          Перший день в таборі я відповідала за роботу з перехожими. Розповідаючи про те, що відбувається, реакція людей на те була різною. Дехто підтримував та захоплювався ентузіазмом мітингувальників, а дехто скептично передбачав, що нічого ми нікому не докажемо і наш голос не має значення. Якщо я колись буду так думати, то найкращим варіантом для мене буде: лягти на ліжко, скласти навхрест руки і тихо вмерти. Так, я не знаю тих переваг, які були в радянські часи, про які досі з сумом в очах розповідають мої батьки.  Так,  мене не зламала сувора реальність нашого буденного життя. Але поки я вірю в те, що ми там стояли заради маленької перемоги, яка здатна зламати стереотип нашої безпорадності, доти я жива. Кажіть що хочете, але я вірю в те, що кожен з нас ці чотири дні працював на хорошу справу!!!
        
          Вже є перші результати: влада почула нас. Привселюдно зам губернатора дав обіцянки розібратися. Надіємося, що це справді так. В іншому випадку «Демальянс» готовий мобілізувати ще більше активістів. Я особисто заради такої благородної мети готова йти далі і доказувати всім, що разом ми - сила!
                  Вставайте люди! Йдіть до нас!!
                  Полтава, Львів, Херсон,  Одеса
                  Та годі годі вже терпіти все
                 Дамо Замулі перцю!!!
 
                 Поклав він око на село
                 Прибрав до рук все, що не так лежало
                 Але одне він упустив:
                 Не феодальна в нас держава!!!


 П.С.: За словами сіл.голови Соколової Балки, Замула прибрав до рук майна на 5 млн. Що вже казати про «замулені» статки наших місцевих градоначальників. Вже очікую на результати журналістських розслідувань з цього приводу, які зараз проводить команда Демальянсу.

              
        Вчера херсонцы с широким размахом отпраздновали 233-летие города.
        В этом году программа мероприятий была насыщена как никогда. Целый день происходили интересные события в разных частях города. Среди них: парад невест, выставки, молодежная эстафета, фестиваль «рыбный пир» и другие.
            



         В таком изобилии развлечений, каждый желающий мог найти достойное занятие для себя. Самые маленькие херсонцы до поздней ночи катались на каруселях возле ККЗ «Юбилейный».
        

        

Христианский молодежный центр организовал концерт на улице Перекопской. 
         
         Вечером празднование закончилось грандиозным гала-концертом на набережной при участии Эрики, Ирины Розенфельд, Скрябина, Анастасии Приходько и группой Любэ. Последние выступали на 15 минут дольше запланированного, потому что херсонцы никак не хотели отпускать со сцены долгожданных гостей.Скрябин, как обычно, был зажигательный, много шутил и пожелал херсонцам оставаться молодыми душой, чтобы еще через много лет отпраздновать день города в том же составе. Анастасия Приходько призналась, что впервые приехала в Херсон, но очень рада тому, что ее здесь так тепло приняли.
         В 23.15 праздничный салют увенчал окончание концерта. Стоит отметить, что фейерверк прогремел с такой силой и красотой, что не оставил никого равнодушным.
       
        Транспорт работал до глубокой ночи. Для желающих покататься «с ветерком» была возможность на оригинальной повозке, которая до глубокой ночи работала на улице Суворова.

         Херсонський обласний осередок ВМГО "Демократичний Альянс" приєднався до вже традиційного  святкового перехіду через піски до Дня Незалежності України.                                       
      28 Серпня відбувся вже четвертий по рахунку, але перший по кількості учасників похід через вітчизняну пустелю - Олешківські
піски.

             
  Перехід  долали з прапорами України. Учасники мали змогу пройтися надзвичайно гарним, унікальним маршрутом по єдиній в Європі пустелі, на території якої з 2010 року було створено національний природний парк.       

                

        В цьому році в поході прийняло участь близько 100 людей та більше 10-ти громадських організацій, при цьому, Херсонщина презентувала свій рекреаційний потенціал представникам різних областей України: Харківщини, Миколаївщини, Полтавщини, Одеської та Вінницької областей. Учасники пройшли більше 16 кілометрів і, таким чином, поставили своєрідний рекорд  в історії походів через Олешківські піски. Організатори стверджують, що в наступному році маршрут буде ще довший та ще екстремальніший.                                        
     За словами організатора походу Бориса Сіленкова, головною метою походу є популяризація туризму на Херсонщині.             
      По закінченню дистанції, виснаженим, але щасливим і натхненним екстремалам було вручено Сертифікати учасника переходу через Олешківські піски.

       24 – го серпня в Херсоні відбулася акція «Привітай Україну». В центрі, на вулиці Суворова, херсонськими активістами ВМГО «Демократичний Альянс» була встановлена листівка, на якій жителям міста було запропоновано написати побажання до 20-ї річниці Незалежності України.        Херсонці охоче погоджувались залишати свої вітання на листівці. Гарні, теплі, щирі слова на адресу нашої Батьківщини створили справді святкову атмосферу.

     
   До свята приєдналися і гості міста: громадяни Росії, Ізраїлю і навіть Нігерії! Всього в акції взяло участь близько 1000 людей.   
   В центрі мешканка Росії, яка запропонувала сфотографуватись напам'ять, щоб потім розказати рідним про те, як вона разом з херсонцями святкувала  день Незалежності!
Діти також вітали Україну зі святом.
Найменші, які ще не начилися писати, малювали квіти на листівці.
В цей день в центрі міста було дуже багато молоді. Дуже приємно було бачити дівчат та хлопців в національних костюмах.     
Серед інших привітань, жителі міста бажали країні: процвітання, миру любові, натхнення, достатку.      Дехто вітав з гумором: хтось побажав Україні стати багатшою за Америку, хтось побажав країні багато мільйонів доларів, а хтось взагалі побажав собі вдало вийти заміж.        
  Дівчата підготувались до святкування, намалювали на обличчі національний прапор.          
     В кінці акції на листівці не залишилось жодного вільного місця. Це дає надію вірити в те, що побажання від щирого серця обов'язково стануть реальністю.       Нехай мир, злагода та любов панують у нашому місті та на всі Україні!       Зі святом Незалежності!

        
        До недавно, згадуючи про найщасливіші моменти в моєму житті, одразу випливали з глибин памяті дні, коли була можливість втілити в життя свою давню мрію - стати викладачем. Після незабутнього відпочинку під назвою "Демальянсівська Січ" у мене зявилися безліч нових спогадів. Ось про них і хочу Вам розказати.

                                  Топ-10 найяскравіших спогадів про табір:

     1. Екскурсія по острову безперечно запамятається всім надовго. Неможливо забути красу острова з його унікальною природою. Таке враження ніби побували в джунглях, прислуховуючись до співу екзотичних птахів і плескання риби. За словами найкращого екскурсовода в світі - Олексія Чорного (це абсолютно обєктивна думка, бо він по сумісництву був ще й диктаторо) на острові є парнокопитні. Я особисто їх не бачила, але активно всім розповідаю, що навіть з ними сфоткалась, а фото покажу пізніше.
       2. «День Робінзона»  планувався, як день, коли всі під вечір, помираючи з голоду, починають гризти кору дерева та маленькі ягідки, якщо їх зможуть знайти. Але дехто зіпсував це свято дівчатам, які намагалися трішки схуднути. Я вже й не згадаю, коли я останній раз так посмакувала раками та рибою. З а те дуже вдячна хлопцям та найкращому рибалці в світі -  Василю Гацьку (це також об'єктивно, бо він в цій справі дуже крутий і бо я підлиза).
       3.    Важко прокидатися без нестерпного крику «ПОБУДКА» у виконанні вічного двигуна позитиву Юлі Дем (вона найкраща, бо я її люблю). Надовго запам'ятаю шалений крик «Збірка біля вогнища» і, щоб хоч якось зберегти його в пам'яті, я трохи його трансформувала в буденність своєї сімї і тепер вечеряти всіх кличу фразою «Збірка біля столу».
       4.    Посідєлки біля вогнища. Навіть мільйони комарів не завадили насолодитися вечірніми співами, хоча з боку то виглядало, як збори хворих на чєсотку, хоча після 500-го укусу вже й не так боліло. Зіркою вечора завжди був найкращий гітарист у світі - Федір Марков (найкращий, бо знає сотні улюблених пісень і сам співає гарно).
       5.    Сніданки- обіди-вечері. Вони також не забутні, бо ми там були всі разом, а разом смачніше! За них величезне спасибі Галинці Чорній, вона найкраща!! (організувати так, щоб 60-т людей мали змогу поїсти в табірних умовах під силу не кожному).
       6.    «День Нептуна». Посвята в мешканці острова відбулася на вищому рівні.  Кого туди тільки не запросили: і чортів, і мавок, відьом, монстрів і чунга-чангів всіляких. Приз на найкращий костюм я б особисто віддала Олексію Чорному, бо побачити його  в костюмі, який нагадував  весільну сукню з листя, то була неймовірна розвага.
       7.    Гра в таємного друга. Я думаю кожному було приємно отримувати подаруночки, записочки всілякі інші приємності від аноніма. Хоч не було до того з ким порівняти, але впевнена, що в кожного був найкращий у світі таємний друг.
        8.    Футбол. Ніколи б не подумала, що колись про цей вид спорту взагалі буде хоч якась думка в моїй голові, але це також було незабутньо. Вперше в житті торкалася ногою до м'яча і примудрилася два гола в свої ворота забити (чим не пишаюся). Але не всі такі каліки, як я, найкращим був Стасік Данілов (це об'єктивно, спитайте будь-кого).
         9.    Табірна пошта. Я збережу кожний лист, який мені написали (окрім того де печиво поклали, бо я його і так ще 4 дні за собою возила по Одесі). Дякую за чудові емоції найкращий в світі поштарці і ведучій Насті Шимчук.
        10.    За сценарієм в останній день табору всі повинні були плакати. Табір закінчився, а я й досі плачу. Можливо, я не сказала кожному присутньому те, що хотіла. А сказати я хочу одне: завдяки табору я зрозуміла, що сила наша в кожному з нас. В кожному я знайшла щось, що дає змогу мені рости, вірити, бажати жити в нашій чудовій країні серед таких чудових людей. Неймовірно вдячна, неймовірно щаслива, що не помилилася зі своїм вибором!!! Ви всі НАЙКРАЩІ!

 

Р.S: тим, хто просив віршика

После прошедшей недели событий
Расскажу я вам об островной жизни и быте.

Диктатор все время на нас отрывался
Не слушаешь?! - значит упал и отжался,
Не хочешь?! – лучше не выступать.
Комарам и то его нельзя кусать!

Утром, похрапывая, спит народ
Тут Демчик: «Побудка» - громко орет.
Заранее нужно убежать стараться,
А то можно оглохнуть и начать заикаться.

Если с утра ты не с той ноги встал
Откосил от зарядки: сказал, что проспал
Не получится долго  унылым ходить
Тайный друг не позволит кому-то грустить.

А если захочешь ночью поспать
Закроешь глаза, начнешь зевать
Тут мафия план свой проделать спешит
Откроешь глаза: и все – ты убит!

А если на острове ты одинок,
То и для вас тебя найдется конек!
В «Изнасилование» можешь поиграться,
А после в другую палатку переселяться.

Продумано все тут и для экстрималов.
Тарзанка, канаты, других забав валом.
Но лучше один раз сходить на экскурсию...
....те, кто ходили уже полностью в курсе..

А, если серьезно и без шуток
То было нам всем очень круто!!!
Поэтому слышно и громко я
Говорю всем : СПАСИБО ОГРОМНОЕ!!!!

      

Обираючи заклад, в якому плануємо повечеряти, зустрітися з друзями або просто випити каву ми маємо повне право сподіватися на те, що в даному закладі є всі необхідні вимоги для комфортного відпочинку. Якщо деяким людям, мається на увазі тим, які палять,  комфортно сидіти в повному диму приміщенні, не означає, що іншим має це подобатися.

Відповідно до Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров’я населення»  у закладах громадського харчування повинно відводитися не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не палять. Відсутність таких місць в закладах громадського харчування Херсона порушує не лише закон, але й особисте «не писане» право вибору кожної людини палити або дихати чистим повітрям.

У рамках кампанії «Стоп пасивному палінню в закладах громадського харчування» у період з 11 по 15 квітня 2011 в Херсоні був проведений моніторинг таких закладів.  Перед волонтерами, що здійснюють моніторинг, стояло завдання - відстежити чи виконуються вимоги законодавства, які регламентують питання паління в громадських місцях.

Було перевірено 50 закладів харчування у всіх районах Херсона. Серед них:

-                     20% всіх закладів, в яких взагалі відсутні місця для осіб, які не палять;

-                     36% - заклади в яких є місця для паління, але їх менше ніж 50% загальної площі;

 -                   24% - заклади, в яких є місця, але вони не ізольовані від місць для паління, тому дим від цигарок розходиться по всій площі приміщення. 

-                     20% - заклади в яких всі місця розраховані для не курців.

Цікавим є те, що в закладах, в яких номінально є місця для не курців, реально – палять. В одному кафе на вулиці Суворова палити забороняють, але, якщо замовлення більше ніж на 30 гривень, то можна й запалити. Або в іншому кафе, також на вулиці Суворова, є лише одне місце для не курців, але воно знаходиться посеред залу і практично ніяк не відгороджено від диму, не кажучи про витяжку.

Після проведеного моніторингу висновок очевидний: у Херсоні практично неможливо відвідати кафе і уникнути тютюнового диму, за винятком тих установ, де є 100% заборона паління.

Заклади, де місця в приміщенні лише для осіб, які не палять: 

1.      піцерія «Челентано» вул. І.Кулика, 139/4  

2.      Кафе «Моня» вул. І.кулика, 124 

3.      кафетерій «Perfetto» вул.Суворова, 17 

4.      кафе «Big Shef», вул. Суворова, 13 

5.      суши-бар «Банзай», вул. Суворова, 10 

6.      кафе «Фаворит», вул. Комсомольська, 19

7.      кафе «MaXim», вул. Миру, 47 

8.      кафе-ресторан «Кориця», вул. Радянська, 30 

9.      ресторан «999», вул. 9 січня, 23  

10.  кафе «Смачна хата», вул. 9 січня, 30

Як захистити свої права

Відповідно до Закону, органом, який повинен контролювати наявність місць для осіб, які не палять визначено Управління захисту прав споживачів.

Ви особисто можете зробити свій внесок в боротьбі за чисте повітря у нашому місті. Для цього необхідно написати звернення до Управління.

Основною рекомендацією для громадян щодо оформлення звернення про порушення в закладі громадського харчування, є обов’язкове зазначення у зверненні: найменування суб’єкта господарювання; його адреса, за якою буде проводитися перевірка, та предмет перевірки.